Навчально – дослідницький проект
Тема: «Молодіжні субкультури »
*****************************************************
Тема проекту: Молодіжні субкультури
Тип проекту: Навчально – інформаційний
Характер проекту: Історично – правознавчий
Жанр проекту:Реферат
Термін роботи: Жовтень – грудень 2012 н.р.
Актуальність теми дослідження:
· Вступаючи у доросле життя, молодій людині треба засвоїти те, що було створено попередними поколіннями, дізнатися і сприйняти усталені норми суспільного життя.
· Цей процес не є простим.
· Не всі цінності, до яких прихильно ставиться старше покоління, сприймає молодь.
· Підлітки – найбільш чисельна соціальна група. У світі їх налічується близько 1 млрд.
· У підлітків існує власна культура.
· Підлітки створюють культуру зі своєю власною мовою, модою, захопленнями і, що найважливіше, зі своєю системою цінностей, що відмінні від цінностей дорослих.
· Нині, коли можливості спілкування з представниками інших країн майже необмежені, молодь приєднується до глобальних субкультур, нових для нашого суспільства.
Мета проекту: Основною метою роботи було провести дослідження:
- в навчальній літературі;
- в науковій літературі;
- з використанням інтернет - ресурсів;
· історію виникнення та зміст молодіжних субкультур для їх подальшого осмислення та впливу на шкільну молодь в плані дійсного виховання підлітків і протидії негативного впливу молодіжних субкультур на їхню поведінку.
· Розширити знання учнів з курсу «Людина і світ».
· Вияснити причини появи та наслідки молодіжних субкультур для виховання сучасної молоді.
· Дати інформацію учнівській молоді про сучасні молодіжні субкультури.
******************************************************
Зміст проекту:
1.Вступ.
2.Типи молодіжних субкультур:
А). Хіппі.
Б). Панки.
В). Скінхеди.
Г). Хіп – хоп,
Д). Гопники.
Е). Готи,
Є). Теріантропія.
Ж). Байкери.
З). Емо.
І). Металісти.
Й). Растамани.
К). Фріки.
Л). Граффітери.
М). Рейвери.
Н). Рокери.
О). Геймери.
П). Блогери.
3. Висновки.
4. Джерела: список використаної літератури.
*********************************************************************
Спільнота розвиватиметься лише тоді,
коли її члени контрролюватимуть
спілкування між собою.
Франц Фенон
1. Вступ.
Здається, світ перевернувся. Нове покоління, замість жити і радіти життю, добровільно перетворює його на пекло. Мова не про наркотики чи алкоголь, а про сам світогляд молоді, який став головним чинником формування різних молодіжних субкультур. Тлумачні словники визначають субкультуру як особливу сферу культури, суверенне цілісне утворення всередині пануючої культури, що відрізняється власним ціннісним ладом, звичаями, нормами. Вони закріплюються в особливих рисах поведінки людей, свідомості, мові.
У антропології – це група людей у межах більшого суспільства з відмінними стандартами та моделями поведінки.
Про субкультури можна говорити багато бо їх кількість, в різні епохи, просто дивує. Це і стиляги в СРСР, і хіпі, і панки, рокери, репери, готи… Перелік їх може бути дуже довгим. Найчастіше субкультури виникають довкола певного центру чи ініціатора, який проповідує певні новації у сфері музичних стилів, способі життя, ставленні до якихось соціальних явищ.
Наші дослідження виявили, що загалом можна виділити 5 головних характеристик молодіжних субкультур:
· Перша - Специфічний стиль життя і поведінки.
· Друга - Наявність власних норм, цінностей, картини світу, які відповідають вимогам певних соціальних категорій молоді.
· Третя - Протиставлення себе решті суспільства.
· Четверта - Зовнішня атрибутика, яка має символічне значення.
· П’ята - Ініціативний центр, який генерує тексти.
Сучасна наука виводить навіть певну класифікацію молодіжних субкультур.
В короткому викладі їхня типологія виглядає так:
· Романтико - ескапістські субкультури (хіппі, толкієністи, байкери .)
· гедоністично - розважальні (мажори, рейвери, репери .)
· кримінальні (гопники, скінхеди .)
· анархо-нігілістичні (панки та інші).
Ну і щоб уже завершити теоретичну частину, хотілося б звернути увагу на парадокс, який завжди присутній в існуванні молодіжних субкультур: з одного боку вони культивують протест проти суспільства дорослих, його цінностей і авторитетів, а з іншого – покликані сприяти адаптації молоді до цього дорослого суспільства. У нашій праці, очевидно, неможливо розглянути їх всі, тому зупинимось на деяких з них.
Пристосовуючись до мінливих реалій життя, культура безперервно розвивається. Культуру розглядають як модель для дійсності і саму дійсність. Зміни у культурі виникають через взаємодії між окремими особами. Окремі особи – це творіння і водночас творці культури. Субкультури – головні складові соціальної взаємодії, на рівні яких і виникає оновлення цієї ж культури. Ці ідеї асимілюються суспільством в міру того, як вони отримують ширше визнання.
*********************************************************************
Субкультури містять системи внутрішніх правил (групові правила і стандарти), які дозволяють їхнім членам ідентифікуватись один з одним. Субкультури можна розглядати як властиві поколінням загальні форми ідентифікації, які перетинаються з іншими стандартами колективної ідентичності, як-от раса, стать, клас. Культурне порозуміння з'являється тоді, коли члени субкультурної групи мають спільні погляди. У широкому сенсі, субкультура – це будь-яка група у складі більшої, збірної культури, члени якої мають інтереси, які відрізняються від інтересів тих, хто належить до головного річища культури. У вужчому розумінні це – будь-яка відмінна за стилем та ідентичністю група.
Субкультура – соціальне угрупування, яке об'єднане тим, що кожен з його представ - ників себе до нього зараховує. Члени такого угрупування можуть формувати групи безпосереднього спілкування (компанії, клуби, тусовки), але їхній зв'язок одне з одним може відбуватися і віртуально, завдяки захопленню одним героєм. Наприклад, субкультура "толкієністів", які грають в рольові ігри за мотивами фентезі-повістей Толкієна найчастіше мають власні клуби, а "поттеромани" (фанати Гаррі Поттера), як одна з наймолодших субкультур, ще тільки формується, то її прихильники згуртовані тільки віртуально завдяки книжкам Джоан Роулінг.
Кожен представник чи носій субкультури приймає норми, цінності, картину світу, стиль життя та інше – за зразок свого існування. Але паралельно з цим існують і зовнішні атрибути, які свідчать про приналежність до певного угрупування, як наприклад: жаргон (сленґ), зачіска, одяг, зовнішній вигляд та ін. Наприклад, для хіпі було характерне довге волосся, а для панків – вистрижена голова зі смужкою волосся посередині, яка називається "ірокез". Чи от інша ілюстрація – скінхеди своїм взуттям вважають тільки черевики фірми "Dr. Martins", а байкери не визнають черевиків і воліють навіть влітку ходити в шкіряних чоботях, і бажано з кованою підошвою.
Кожен представник чи носій субкультури приймає норми, цінності, картину світу, стиль життя та інше – за зразок свого існування. Але паралельно з цим існують і зовнішні атрибути, які свідчать про приналежність до певного угрупування, як наприклад: жаргон (сленґ), зачіска, одяг, зовнішній вигляд та ін. Наприклад, для хіпі було характерне довге волосся, а для панків – вистрижена голова зі смужкою волосся посередині, яка називається "ірокез". Чи от інша ілюстрація – скінхеди своїм взуттям вважають тільки черевики фірми "Dr. Martins", а байкери не визнають черевиків і воліють навіть влітку ходити в шкіряних чоботях, і бажано з кованою підошвою.
1. Типи молодіжних субкультур.
А). Хіппі:
5
контркультури, мав пацифістське забарвлення, склав великий вплив на мистецтво,
особливо рок-музику, з ним пов'язані такі поняття, як сексуальна революція, психоделічна революція. Занепав на початку 1970-их років, перетворившись на одну з субкультур. Був одним із символів епохи. Його учасники називали себе «Поколінням квітів, Дітьми квітів, Love Generation».
У 40-х – 50-х роках XX століття в США серед представників «біт-покоління» існував термін хіпстери, що позначав джазових музикантів, а потім і богемну контркультуру, яка формувалася навколо них. Культура хіпі 60-х розвинулася з біт-культури 50-х паралельно з розвитком рок-н-ролу з джазу.
Перше використання слова хіпі зафіксовано в передачі одного з нью-йоркських телеканалів, де цим словом була названа група молодих людей в майках, джинсах і з довгим волоссям, котрі протестували проти в'єтнамської війни. У той час був популярним сленговий вираз tobehip, що означало «бути в курсі».
Початком руху хіпі в США, можна рахувати 1965 рік. Основним принципом субкультури було ненасильство. хіпі носили довге волосся, слухали рок-н-рол, вживали наркотики (головним чином марихуану, а також гашиш і ЛСД), жили в комунах, подорожували автостопом, захоплювалися медитацією, східною містикою і релігіями (головним чином дзен-буддизмом, індуїзмом і даосизмом), багато хто з них був вегетаріанцями. Оскільки хіпі часто вплітали квіти у волосся, роздавали квіти перехожим і вставляли їх в дула зброї поліцейських і солдатів, а також використовували гасло «Flower Power» («сила», або «влада квітів»), їх стали називати «дітьми квітів».
Прихильниками субкультури хіпі були такі відомі, у 60 – 70х роках минулого століття, групи, як The Beatles, The Doors, Led Zeppelin. Серед відомих особистостей СРСР – співачка Ганна Герасимова, філософ і музикант Юрій Морозов, художник Сергій Сольмі.
*********************************************************************
Б). Панки.
Па́нки — молодіжна субкультура, покоління молодих людей на рок - естраді (середина 70-х рр. 20 ст.). Провідною інтонацією їхніх виступів став різкий протест проти будь - яких моральних і звичаєвих правил. Це відбилося насамперед на харак -тері їх музики - панк - року (постійна зміна інтонації, надмірне використання ударних
інструментів, переважання ритму над мелодією). Шокував глядачів і зовнішній вигляд виконавців у їх стилі завжди присутня неохайність і недбалість (різноколірний грим, лахміття старомодного одягу, обвішаного усіляким мотлохом).
Панк бере свій початок з середини 60-х років XX сторіччя, коли під впливом The Beatles і Rolling Stones почало з'являтися багато молодіжних груп, які грали рок-н-рол. Панк, на думку самих же панків – це філософія свободи, добитися виконання канонів якої можна тільки протестом. Панки пішли проти політичного і соціального устрою, що склався, де, на їх думку, закони і мораль працюють тільки на тих, хто здатний за це заплатити.
Слово punk в англійській мові багатозначне, але до появи панк - року, в більшості випадків, використовувалося як лайка. Серед значень, залежно від контексту, могло бути просто «покидьок» або «негідник», в решті всіх випадків як емоційний нецензур- ний вираз. На початку XX століття, в Америці, слово punk вживається в основному лексиконі в значеннях «бруд», «гниль», «покидьок». У жаргоні американських бродяг, це слово означає просто молоду людину, підлітка. Перша згадка цього слова у зв'язку з рок - музикою відноситься до 1970 року.
Не можна не звернути уваги на своєрідність зовнішнього вигляду панків. Багато панків фарбують волосся в яскраві неприродні кольори, начісують і фіксують їх лаком, гелем або пивом, щоб вони стояли сторч (так званий ірокез, англ. – mohawk). Куртка -косуха – була перейнята, як рок – н - рольний атрибут з 50 - х, коли мотоцикл і рок – н - рол були невіддільними компонентами. У одязі переважає стиль «DEAD» тобто «мертвий стиль», На одяг наносяться черепи, та інші знаки й аксесуари. Носять панки напульсники і ошийники із шкіри з шипами, клепками і ланцюгами. Багато панків роблять татуювання.
*********************************************************************
В). Скінхеди
Часто скінхедів вважають фашистами. Образ, який ці бритоголові хлопці (а деколи і дівчата) створили навколо себе постійними бійками, сплутався у масовій свідомості з групами неонацистів, які теж здебільшого голять свої черепи і люблять одяг темних кольорів. Насправді скінхедів - фашистів не існує, як не існує християн - мусульман, чи українських індіанців.Субкультура скінхедів не зберегла для історії точну дату свого зародження. Достеменно відомо, що це сталося десь у портових
містах Великобританії наприкінці 50-х - початку 60-х років двадцятого століття.
7
Якщо спробувати творчо підійти до цього моменту, то можна намалювати таку картину:
· Звичайні британські хлопці зі звичайних, небагатих сімей після звичайного трудового дня сиділи собі в пересічному пабі і пили пиво в очікуванні чергового конфлікту з матросами з торгових суден. Довго чекати не доводилося, приходили матроси і давали хлопцям доброго прочухана . Котрогось разу після бійки хлопці поголилися налисо, що дуже зручно у вуличних бійках, бо нема за що вчепитися (звідси і походить назва "скінхед" skinhead - в перекладі з англійської - гола голова), відірвали від своїх курток коміри, підкотили штани і взули свої робітничі черевики Dr. Магtеns. Вигляд у них був якщо і не страшний, то, принаймні агресивний.
· Політичні переконання скінхедів тоді визначені не були. Точніше вони існували, але абсолютно різні, як і сама молодь. Серед чорних були любителі побазікати про чорношкіре братство, а серед білих знаходилися такі, що співчували правим рухам, хоча расизму і шовінізму як офіційної ідеології скінхедів ніколи не існувало.
· Хитросплетіннями політики рядові скінхеди не цікавилися. Вони проводили час у бійках, пили пиво, слухали музику "ска" і поміж усім цим придумали до свого гардеробу ще одну річ. яка стала сьогодні є класичною ознакою приналежності до цієї групи — підтяжки. Хоча, тут варто зробити одну ремарку - тяжкі черевики, закочені джинси з підтяжками і куртки без комірів — вважаються "робочим одягом скінхедів".
· Парадна форма — це чорні строгі костюми з такими ж чорними туфлями. Правда, для бійок вони використовували все-таки зручнішу робочу форму. А билися вони з будь-ким — з чорними, з білими, з жовтими, з багатими, з фанатами, які вболівали за інший футбольний клуб, з іншими скінхедами і. особливо, з хіпі. Хіпі найбільше діставалося від бритоголових. Хіппі носили довгі коси, а скіни голили голови.
· Після 1972 року рух скінхедів занепав і бритоголові стали рідкістю на вулицях. Більшість із них подорослішали, відростили волосся і закинули свої черевики з тяжкими носаками на горище. Але через кілька років на світ чекав новий бум — прийшли панки! Панки принесли з собою нові символи і нову музику. Скінхеди, принаймні те, що від них залишилося, визнали частину цієї музики своєю. Але їх не цікавив увесь панк, вони слухали тільки ті групи, які в своїх текстах піднімали проблеми робітничого класу, продажних політиків, патріотизму. Тут і заклалася та ідеологічна основа скінхедів, яку ми знаємо тепер. Висловити його можна гаслом: "Люблю країну - ненавиджу уряд!".
Сучасні ж скінхеди відзначаються неабиякою агресивністю і дотримуються думки, що в їхніх соціальних негараздах винні «різнокольорові» емігранти.
Обов’язковий атрибут скінхедів – черевики на товстій підошві з металевим носком та високою шнурівкою. Також вони носять вузькі джинси чи камуфляжні штани, куртки-мілітарі на «змійці», чорні широкі шлейки, картаті сорочки. Часто скінхеди мають татуювання із символікою кельтів, друїдів, рідше – свастика. Головна ідея скінхедів у гаслі «Влада – білим!».
*********************************************************************
Г). Хіп – хоп.
Хіп-хоп (англ. Hip-hop) — молодіжна культура, яка з`явилась в США в кінці 1970-х в середовищі афроамериканців. Включає в себе 4 основні елементи: діджеїнг, графіті, емсіінг (реп), брейкінг. Також часто 5-им основним елементом вважається вуличне знання . До початку 1990-х рр. хіп-хоп став частиною молодіжної культури у багатьох країнах світу. Хоч вищеперелічені елементи разом складають хіп-хоп як субкультуру, вони живуть окремим життям. Сьогодні бі - бої рідко танцюють під реп, графіті малюють вже далеко не тільки репери. Тому в наш час хіп-хоп часто асоціюється в першу чергу зі стилем музики.
Останнім часом, зважаючи на навалу хіп-хопу в молодіжну культуру, доводиться чути підміну цього поняття словом “реп”. Отож “реп” – це виключно музичний стиль, в той час як “хіп - хоп” є тією субкультурою, якій присвячений цей розділ, і яка окрім репу вбирає в себе ще і ді-джеїнг, ґрафіті, специфічну форму одягу, деякі види спорту, брейк - денс та ін., а відповідно, є значно ширшим поняттям, аніж просто “реп”.
Останнім часом, зважаючи на навалу хіп-хопу в молодіжну культуру, доводиться чути підміну цього поняття словом “реп”. Отож “реп” – це виключно музичний стиль, в той час як “хіп - хоп” є тією субкультурою, якій присвячений цей розділ, і яка окрім репу вбирає в себе ще і ді-джеїнг, ґрафіті, специфічну форму одягу, деякі види спорту, брейк - денс та ін., а відповідно, є значно ширшим поняттям, аніж просто “реп”.
Історія хіп-хопу – це приклад того, як буквально за одне покоління босяцький фольклор американського негритянського ґетто перетворився на світовий мейнстрім, а дворові хулігани – на світових суперзірок.
Почалося все приблизно у 1969-му році у “чорних” кварталах Нью-Йорка, які називаються Південний Бронкс. Легенда свідчить, що започаткував цей рух DJ Кул Херк, який запустив у мову слівце "b-boys" (скорочення від "break boys", тобто, “ламані хлопці”, ті, які танцюють брейк). Але суспільство розшифрувало це як "bad boys" (хулігани), а їхніх подруг охрестили "flygirls" – тобто “мушки” – крикливо одягнені і густо намальовані дівчата з вулиці. Зрозуміло, що це ще не був хіп-хоп (саме слово у 1974 придумав Африка Бамбаатаа), але початок було покладено.
До 1972-го b-boys та їхні подружки flygirls вже могли похвалитися організованою структурою, наявністю своєї музичної культури, власного одягу і стилем життя, який можна окреслити словом “безтурботне”. Все це було показане у фільмі "Beatstreet", який вийшов у 1982-му і став для хіп-хопу культовим, у найпрямішому сенсі цього слова. Але поки що субкультура розвивалася і на порядку денному була уніфікація одягу. Після нетривалих вуличних боїв і мирних переговорів між різними групами було встановлено типовий “прикид” хіп-хопера – як правило, тоді це були спортивні костюми, дуті болонієві безрукавки, несиметрично натягнуті на голову бейсболки і обов’язковий елемент – величезні кросівки (бажано білі) зі ще більшими “язиками”. Аксесуарами до цього всього слугували золоті ланцюги на шиї зі знаком $ та вузькі затемнені окуляри. Масивні золоті прикраси у поєднанні зі спортивними костюмами були подібні на медалі олімпійських чемпіонів, що дуже подобалося хіп-хоперам.
Можливо, усе б так і залишилося на рівні чорного ґетто, якби у 1975-му хіп-хоп не здійснив прорив, який був пов’язаний з виникненням музичного стилю реп. А почав його Кул Херк, який під час одного зі своїх виступів у клубі став розмовляти через мікрофон з публікою у такт музиці. Це було праобразом репу, але в сучасному вигляді він з’явився саме в 1975-му, хоча історія його назви залишається невідомою. За найпопулярнішою версією слово «реп» розшифровується як «Ритмічна Американська Поезія», хоча ця гіпотеза має багато противників, які готові довести її хибність.
Перший серйозний успіх до репу прийшов у 1982-му, коли група "Public Enemy" випустила альбом "The Message", який складався з покладеної на музику поеми Еда Флетчера про те, як погано жити у чорному гетто. З того часу за репом закріпилася слава політичної музики, яка тримається, за рідкісними винятками, і до наших днів.
Найважливіші елементи хіп-хопу:
· Читка (читання репу) – при видимій простоті цього уміння, воно вимагає від майстра значно більше старань, аніж може здатися на перший погляд. Читання текстів повинно бути не монотонним, а таким, щоб запам’ятовувалося. Тому величезна увага приділяється правильному підборові рим, інтонацій, і велика увага приділяється алітерації.
· Брейк (бі-боїнг) – танцювальний елемент даної субкультури. Описувати його надзвичайно складно. Це точно той випадок, коли краще один раз побачити . а побачити можна майже у всіх кліпах реперів, а останнім часом і не тільки у їхніх кліпах.
Може скластися враження, що хіп-хопер – це людина, яка володіє хоча б одним вмінням, перерахованим вище. Насправді це не так, і більшість реперів тільки те й роблять, що слухають музику і ходять “тусуватися” у свої компанії, а в найкращому випадку мають тільки якісь початкові знання цих умінь. Найчастіше вони переймають атрибутику руху і не переймаються ніякою філософією. Хоча все-таки варто вже визнати, що хіп-хоп – субкультура, яка сформувалася і перебуває зараз у стадії свого найбільшого впливу на молодь у всьому світі.
Д. Гопники.
"Гопники" або "пацани" походять з російської глибинки, а своєю самоназвою завдячують "Одєссє-мамє". У них є своя "мова" - так звана "фєня", і закони - "панятія". "Гопи" полюбляють слухати "Шансон" - блатну музику, яку у нас на державному рівні нібито "заборонили" крутити в громадському транспорті. Для "гопів" людські закони - то "туфта", а чесні законослухняні громадяни - "лохи". "Гопівська" субкультура походить ще з XIX століття, а найбільшого поширення вона набула у промислових
10
містах. її в українське середовище принесли росіяни, які протягом двох століть переселялися в нашу країну. В Одесі ця субкультура втілилась у горезвісній "одеській мафії".
*********************************************************************
Гопник (гоп, гопота) —- представник радянської та пост-радянської субкультури, утвореної в результаті проникнення кримінальної естетики в робітниче середовище; людина, що вимагає гроші або інші цінні речі від інших людей, шахрай, грабіжник, хуліган. Зазвичай походить з малозабезпечених сімей.
Гопи виникли в післявоєнному СРСР як наслідок вкрай низького рівня життя, загибелі на війні мільйонів чоловіків, діти яких виховувались вулицею та тотальної зубожілості. В умовах такої „боротьби за шматок хліба" з хлопців-підлітків виростали справжні злодії. Характерні особливості гопів:
· Ходять зграйками по декілька осіб.
· Носять «кепку» та спортивні штани.
· Улюблене прохання: «дай рубас», «єсть пара двацать пять коп», «займи гривень десять, завтра віддам, мамой клянусь».
· Усі один одного називають «васями».
· Лузають насіння («сьомки»).
Слід згадати і про основну ознаку гопа - слово „пацан", яким так гордяться всі гопи в Україні. Варто зауважити, що самі гопи себе називають так і не інакше, адже гопами вони себе йменувати соромляться. Представники ж нормального населення „пацанами" гопів називають рідко, деякі - з міркувань етичності, а інші - просто через класичне розуміння даного слова. Але і ті, і ті погоджуються на стандартному найменуванні „гоп". Слово „пацан" походить від давньоєврейського слова „гюц" (нецензурна назва чоловічого статевого органу). Частина "ан" означає "матенький". Ось чому це слово зазвичай не вживається нормальними людьми. Носії ж даного слова або відверто відмовляються визнавати його зміст, або просто його не знають.
Стиль одягу середньоетатистичного гопа виглядає приблизно так: спортивний костюм, кросівки, на верх цього може бути надягнута шкірянка або сільська „дубльонка"
(в зимню пору року), а найголовніше - „кєпка", цей елемент одягу є гордістю і честю кожного гопа. Хоча досі у вжитку знаходяться класичні чорні „шапки-воровки".
11
Стиль розмови гопів — українсько - російський суржик. Гопи зазвичай дуже обмежені і нецікаві особи.
*********************************************************************
Е. Готи.
Го́ти — представники готичної субкультури, натхненних естетикою готичного роману, естетикою смерті, готичної музики й відносять себе до готики - сцени. Представники руху з'явилися в 1979 році на хвилі пост - панка. Панківський епатаж готи направили в русло пристрасті до вампірскої естетики, до темного погляду на світ.
Характерний зовнішній вигляд готів:
- Чорний (темний) одяг. Чорне довге волосся. Високі шнуровані черевики.
Характерний зовнішній вигляд готів:
- Чорний (темний) одяг. Чорне довге волосся. Високі шнуровані черевики.
- Чорний корсет, облягаючі чорні нарукавники і чорна максі (для дівчат), одяг під старовину, кльошовані рукави, шкіряний одяг.
- Шипований нашийник.
- Срібні прикраси окультної тематики.
Готи з'явилися наприкінці 80-х років XX століття. Їхня естетика еклектична за набором вживаних і популярних символів. Тут можна зустріти єгипетську, християнську і кельтську символіку Основний готичний символ - єгипетський „Анх" -символ вічного життя. Використовують також інші символи Древнього Єгипту, наприклад, „Око Ра". Менше поширена християнська символіка, здебільшого, у вигляді звичайних розп'ять. Із кельтської символіки запозичено різноманітні хрести і орнаменти. Досить широко представлена окультна символіка — пентаграми, причому і звичайні, і перевернуті, зображення кажанів, а також різноманітні символи смерті — могили, черепи тощо.
Здебільшого, представники цієї субкультури сповідують естетику готичного роману і музики. Обирають одяг чорного кольору: корсети, тісно прилягаючі нарукавники і максі - спідниці для дівчат. Прикраси окультної тематики, здебільшого, виготовляють зі срібла. Нігті у них пофарбовані чорним лаком, на пальцях кілька відмітних перснів, у готів модно штучно збільшувати зуби - ікла. В Україні ця субкультура щойно набирає сили. Готична молодь загалом ділиться на дві групи: «перки - готи», які люблять повеселитися в шумних компаніях, і «мобі - готи», котрі вважають за краще думати на самоті. Це стиль антитусовки. Їм не конче бути разом, щоб бути готами,
бо готика - це стиль індивідуалів. Майже всі представники цієї молодіжної
12
субкультури – талановиті, обдаровані особистості, їх улюблені автори Байрон, Сартр, Хемінгуей, Камю. Водночас потрібно чітко розрізнити субкультуру готів від інших молодіжних субкультур. Особливо від сатаністів (хоч бувають готи сатаністи), з якими часто ототожнюють готів через подібність одягу і похмурий, тяжкий настрій.
**************************************************************************
Є. Теріантропія.
Теріантро́пія (англ. therіanthropy) — це термін, що використовується для позначення трансформації людини у іншу тваринну форму в міфології.
На даний час утворилася субкультура, що прийняла термін “теріантропія” як опис
На даний час утворилася субкультура, що прийняла термін “теріантропія” як опис
відчуття інтенсивної духовної чи психологічної ідентифікації себе як тварини.
Представники цієї субкультури звичайно називають себе теріантропами або теріанами. Більшість теріантропів відносять себе до вовчих або котячих, серед яких часто зустрічаються вовки, леви, тигри, але є також представники рептилій, птахів, інших ссавців і комах.
Теріантропія як субкультура не має єдиних догм і авторитетів.
Теріантропія як субкультура не має єдиних догм і авторитетів.
В Інтернеті існують численні співтовариства теріантропов, які поєднують християн, язичників, атеїстів. Є безліч форумів і чатів співтовариства, і кожному місцю притаманна власна атмосфера, в деяких панує повне сприйняття, а в деяких презирлива нетерпимість одне до одного. За межами Інтернету не відомо жодної організації теріантропів.
Відмінності теріантропів від фу́рів:
· Як правило, теріантропи зосереджені на відчутті себе як тварини або тваринній стороні своєї сутності та її природі; на духовному розумінні явища теріантропії.
· «Ми не уявляємо себе звірями — ми справжні звірі» - затверджують теріантропи.
· У субкультурі фурі, напроти, приділяется більша увага фу́ррі-арту - образотворчому мистецтву, метою якого є антропоморфізація і стилізація тварин; а також анімація, де тварин наділяють рисами людської подоби.
· Теріантропи важають, що ідентифікація фурів з тваринами є проста гра звірячих ролів, і не містить іншого глибинного змісту.
*******************************************************************
Ж. Байкери.
Байкери мають специфічний стиль життя, орієнтований на провідну роль мотоцикла — байка.
Окрім байка всі байкери фанатіють по важкому металу. Тому зовнішній вигляд у них дуже схожий на вигляд металістів. Досить цікаво, що ця субкультура вже стара, і «неформали» трапляються 40-50-річного віку. Такі собі черевані в косухах і банданах з черепом і кістками на власному лисому черепі.
Байкерство виникло у США, а потім поширилося по всій Європі. В Україні ця субкультура стала популярною в останні десятиліття XX століття. Духовним натхненником байкарів, і це загальновизнаний факт, став Джеймс Дін — відомий американський кіноактор і виконавець власних балад. Він першим висловив протест проти ідеалів американського суспільства та буржуазної культури. Протест Діна яскраво втілено у відомому кінофільмі „На Схід від раю". Герой намагається розбудити суспільство, зворохобити його, змусити замислитися над швидкоплинністю життя і марнотою суспільних ідеалів, які ідеологи від культури намагаються прищепити пересічним громадянам. Основне для героїв Діна — їзда на шаленій швидкості, без певної мети і підтексту. Завжди одягнений у старий червоний светер Дін на своєму „Харлей-Девідсоні" із максимальною швидкістю мчить залитою сонцем автострадою.
Джеймс Дін розбився, не вписавшись у крутий віраж, але його сталевий кінь, здається, і сьогодні заважає спокійно спати прибічникам шалених швидкостей, своєрідної філософії і неписаним законам мотоциклетного братства. Для них байк — стиль життя, а не просто швидкий та зручний спосіб пересування.
14
Всіх байкерів об'єднує віра в одного кумира Швидкість. У цьому байкери схожі на спортсменів. У певній мірі байкінг є спорт, але спорт екстремальний. Закований у чорну шкіру бородач, з ніг до голови покритий татуюваннями, може виявитися майстром спорта міжнародного класу по мотокросу та чемпіоном країни у якомусь році, але він прийшов у субкультуру байкерів, щоб насолоджуватися свободою та швидкістю
На загал байкери, здебільшого, підробляють охороною рок - концертів, збираються у своїх клубах і фестивалях. Ненормативна лексика створила ореол ворожнечі до суспільства. Не сприяють позитивному образу і назви байкеркоманд — „Ангели пітьми", „Слуги диявола" тощо.
Байкер — це водій мотоцикла. Хоча не все так просто. Байкери — це саме субкультура. Для них байк — стиль життя, а не просто швидкий та зручний спосіб пересування.
Серед байкерів зустрічаються релігійні люди, чимало й атеїстів. Але всіх їх об'єднує віра в одного кумира — Швидкість. Байкер живе і помирає, прагнучи до позамежного. У цьому байкери схожі на спортсменів. У певній мірі байкінг є спорт, але спорт екстремальний. Закований у чорну шкіру бородач, з ніг до голови покритий татуюваннями, може виявитися майстром спорта міжнародного класа по мотокросу та чемпіоном країни у якомусь році, але він прийшов у субкультуруру байкерів, щоб насолоджуватися свободою та швидкістю.
*********************************************************************
З. Емо.
Емо (з 1980-х) — надмірне акцентування на вираженні емоцій і легкій емоційній подразливості, на практиці виявляється слинявством. Емо — улюблений об’єкт побиття панками та гопниками.
Емо (скорочення від «емоційний») — стиль музики, що виник в середині 80 - х років із Хардкор - панку. Під час існування дуже змінився і урізноманітнився, розділившись, в свою чергу, на піджанри. Характерними ознаками емо - стилю є надривний вокал від крику до плачу і стогону.
Плач, стогін, а також комбінації чорного та рожевого в усьому — одязі, зачісках, макіяжі, тонуванні авто, власних речей — це саме те, від чого емо аж втрачають свідомість.
Вельми поширено серед підлітків 13 - 17 років (хоча іноді зустрічаються і старші прихильники). Головне для представників цієї субкультури — емоції. І вони черпають їх звідусіль — із музики, книг, кіно. Часто в емо-музиці переважає крик («скрім»), плач, вереск.
Плач, стогін, а також комбінації чорного та рожевого в усьому — одязі, зачісках, макіяжі, тонуванні авто, власних речей — це саме те, від чого емо аж втрачають свідомість.
Вельми поширено серед підлітків 13 - 17 років (хоча іноді зустрічаються і старші прихильники). Головне для представників цієї субкультури — емоції. І вони черпають їх звідусіль — із музики, книг, кіно. Часто в емо-музиці переважає крик («скрім»), плач, вереск.
Емо – це скорочення від «емоційний». Сьогодні ця субкультура набула широкого поширення. Головна риса емо – це вираження та нестримання своїх емоцій, найважливіше – бути собою і не заганяти себе у якісь певні рамки. У емо свої погляди на життя, яке складається з двох основних кольорів: чорного (символізує несправед - ливість, жорстокість світу) та яскравих кольорів (щасливі емоції, кохання, приємне переживання). Часто це відображається у зовнішньому вигляді послідовників цієї субкультури, але справжні емо ніколи не ставлять зовнішній вигляд вище, ніж саму суть, ідеологію, переконання цього напрямку. Тих, кого цікавлять лише стиль та мода, називають «позерами» (від англ. poseur – вдавати), їх легко впізнати у звичайній бесіді.
Загалом, прихильники цього стилю виглядають так: депресивні хлопці і дівчата з довгим волоссям, яке часто закриває очі, підмальовані чорним олівцем; носять одяг чорного, пурпурового та рожевого кольорів. Невід'ємною частиною образу є штани із заниженою талією та широким шкіряним паском із залізними шпорами. Зазвичай прихильники емо носять обвішану різноманітними значками сумку через плече. Хоча зовнішній вигляд кожного індивідуальний, обраний ним самим. Зовнішність для справжніх емо не так важлива, як переконання та душа.
Емо — загадкова субкультура, популярність якої в Україні зростає в геометричній прогресії. Спочатку емо, — називали альтернативний напрям у музиці, який супроводжувала важка гітарна партія і сильне соло. Співаки емо відверто і безперешкодно ділилися зі слухачами своїми відчуттями, звідки, мабуть, і походить назва цього напряму -— від слова „емоційний". Проте через деякий час уявлення про емо істотно змінилося. Сьогодні це насамперед істотний стиль поведінки і самовираження для підлітків.
Класичний одяг емо — одяг у чорно-рожевій гамі. А також різні пов'язки на руках і зап'ястях, пояси із залізними бляшками, рукавички без пальців. Емо - макіяж: підведені чорним олівцем очі. Популярний він і серед дівчат, і серед хлопців. Зачіски також не поділяють на жіночі і чоловічі. Чубок прикриває одне око, а волосся пофарбоване в чорний або темно-каштановий колір. Незамінні атрибути емокідів – сумка через плече (майже як у листоноші) та сила силенна значків. Емо – постійні шукачі справжнього кохання.
Цю субкультуру сторонні сприймають занадто негативно, бо вважають що вони мають схильність до суїцидів. Проте мало хто має поняття про їхні моральні ідеали і цінності. Хоча насправді вони борються проти наркоманії, алкоголізму, невпорядкованих статевих зв'язків, загалом пропагують здоровий спосіб життя.
*********************************************************************
*********************************************************************
І. Металісти.
Металісти (з 1980-х років) — субкультура, зазвичай позбавлена ідеології та зосереджена на музиці у стилі хеві - чи влек - метал. Характеризуються схильністю до вживання алкоголю та великою розгалуженістю стилів.
Металі́сти, металхеди (англ. metalhead, headbanger, metallian) — субкультура, натхненна музикою в стилі метал. З’явилася у 1980-их роках.
На відміну від, наприклад, субкультур готів і панків, субкультура металістів позбавлена яскраво вираженої ідеології і зосереджена, головним чином, навколо музики. Проте, є деякі риси, які вважаються характерними для представників субкультури.
Тексти метал - гуртів пропагують незалежність, самостійність і впевненість у собі, культ «сильної особи». Відношення до релігії різне. Не зважаючи на велику кількість релігійної і окультної містики в текстах метал - гуртів, вони, як правило, не носять місіонерського характеру і сприймаються прихильниками як алегорія. Серед любителів блек - металу бувають язичники і сатаністи, але для прихильників інших різновидів це нехарактерно.
Металі́сти, металхеди (англ. metalhead, headbanger, metallian) — субкультура, натхненна музикою в стилі метал. З’явилася у 1980-их роках.
На відміну від, наприклад, субкультур готів і панків, субкультура металістів позбавлена яскраво вираженої ідеології і зосереджена, головним чином, навколо музики. Проте, є деякі риси, які вважаються характерними для представників субкультури.
Тексти метал - гуртів пропагують незалежність, самостійність і впевненість у собі, культ «сильної особи». Відношення до релігії різне. Не зважаючи на велику кількість релігійної і окультної містики в текстах метал - гуртів, вони, як правило, не носять місіонерського характеру і сприймаються прихильниками як алегорія. Серед любителів блек - металу бувають язичники і сатаністи, але для прихильників інших різновидів це нехарактерно.
Молодіжна субкультура, створена музикою в стилі метал. Метал (англ. metal) – екстремальна музична течія, що зародилася в другій половині XX століття, є напрямом рок - музики, одним із стилів важкої гітарної музики. Як один з підвидів рок - музики метал характеризується агресивними ритмами.
Типова мода серед металістів: довге фарбоване волосся, шкіряна куртка «косуха», пасок з великою кількістю клепок, чорні джинси або шкіряні штани (у дівчат – шкіряні міні-спідниці), чорні футболки або балахони з логотипом улюбленої групи, напульсники — шкіряні браслети з заклепками або шипами, ланцюги на джинсах, на шиї і зап’ясті, короткі чоботи з ланцюгами.
***********************************************************************
Й. Растамани.
Растамани (з 1990-х) — спочатково, прихильники растафаріанства, але у наші часи прирівнюються до просто нариків, що вживають гашиш чи марихуану.
Рух зародився на початку 1930-их років на Ямайці під впивом лідера чорного сепаратизму Маркуса Ґрейві.
Рух зародився на початку 1930-их років на Ямайці під впивом лідера чорного сепаратизму Маркуса Ґрейві.
У світі налічується біля мільйона прихильників растафаріанства. Особливо Рух поширений на Ямайці, де растафаріанами називає себе 10 % населення. Відомий реґі музикант Боб Марлі має неофіційний статус пророка растафаріанства.
********************************************************************
К. Фріки.
Фріки – це люди, які люблять яскраво одягатися і поводитися, привертати до себе увагу. Тут і яскраві кольори одягу, і тату і різний пірсинг. По суті, ці люди не лише яскраво виглядають, вони і яскраво мислять. Зазвичай такі люди - це співаки, письменники, композитори. Взагалі, знову люди творчої натури. Фрік - культура – це культура сміливих і абсолютно відв'язних людей.
Плюси: немає ніякого негативного ставлення до світу і до «не своїх». Немає нічого такого, проти чого вони вороже виступають.
Мінуси: саме їх свобода є їх головним мінусом. Вона дає їм все, тоді як на них самих неможливо вплинути ззовні, тобто якщо поки це нешкідливо і весело, то хто знає, в що це виллється потім… І ніхто їх не зможе зупинити…
Плюси: немає ніякого негативного ставлення до світу і до «не своїх». Немає нічого такого, проти чого вони вороже виступають.
Мінуси: саме їх свобода є їх головним мінусом. Вона дає їм все, тоді як на них самих неможливо вплинути ззовні, тобто якщо поки це нешкідливо і весело, то хто знає, в що це виллється потім… І ніхто їх не зможе зупинити…
*********************************************************************************
Л. Граффітери.
*********************************************************************************
Ґрафіті – оригінальні малюнки на стінах та інших поверхнях міста, які зроблені балончиками з фарбою. Для графіті майже обов’язковою є присутність тексту в малюнку, хоча останнім часом спостерігається поступовий відхід від цього канону і перехід до просто живопису. Ґрафіті ще називають бомбингом, від слова “бомбити”, а воно, в свою чергу, походить від слова “бомба” – так у 80-х називалися зображення ґрафітчиків на будинках, у переходах, на мостах .
· Граффітери часто мають проблеми з місцевою владою, тому що вони інколи «бомбардують» місця та будівлі, зовсім не призначені для цього. Але існують місця, в яких це дозволяється і не карається законом. Це спеціальні стіни, закинуті будівлі. Також граффіті прикрашають місцевий транспорт – трамваї, метро та інші.
· Загалом можна вважати, що ця субкультура є позитивною. Щорічно на різних заходах, наприклад, на Снікерс Урбанії проводяться конкурси на найкраще граффіті.
· Граффіті – це все ж таки мистецтво. Деяки дослідники вважають його напрямком сучасного мистецтва. Вперше граффіті появилось в Америці наприкінці 60 – х років як частина вуличної культури. Все почалося з простих тегів (tag – дослівно “відмітка”) в Нью – Йоркському метро.
· Далі теггери перейшли з маркерів на балончики з фарбою, з’явилась мода
команди «бомбил» стали по ночам розфарбовувати метро не тільки внутрі а і ззовні.
· Із Америки цей вид мистецтва розповсюджився на інші країни. Все більше молоді стало захоплюватись ним і зараз теги, слогани, політичні гасла, рядки пісень та інші написи почали у великій кількості виникати і на вулицях великих міст.
· Граффітери розвивали свою майстерність, об’єднувались в групи. З’явилися і почали розвиватися різні стилі, виник цілий прошарок суспільства з своїми законами, неписаними правилами, бойовими загонами. Справа легко доходила до війн, якщо одні команди «забивали» своїми малюнками роботи вже створені іншими. Можна сказати, що виникла субкультура.
· Як і у будь – якого мистецтва, у граффітерів є свої стилі «письма». Ще граф - фітери малюють різних персонажей – своїх, або із коміксів чи мультфільмів. Взагалі, є багато різних способів, за допомогою яких можна прикрасити будь – який із стилів.
*******************************************************************
М. Рейвери.
*********************************************************************************
Рэйвери.
Рейв (англ. rаvе) — масова нічна дискотека з виступом диск - жокеїв; також загальна назва електронної танцювальної музики, що грають на таких дискотеках. Точного визначення рейву немає. 20
В 1960-х роках сленгове слово рейв вживали мешканці Лондона карибського походження у значенні імпрези. В кінці 1980-х термін почав функціонувати у значенні субкультури, що виросла з рухів ейсид хауз в Чикаго та Нью-Йорку після чого завоювала британську сцену.
Початково рейви були величезними нічними дискотеками, що проводилися в складських приміщеннях або на полях під відкритим небом, куди з'їжджалися тисячі людей. Ці ніким не контрольовані масові збори викликали в суспільстві негативну реакцію, зокрема через широке вживання «екстазі» та більш важких наркотиків на таких вечірках. Незабаром багато британських клубів стали проводити рейви у своїх стінах, використовуючи багатоярусні танцмайданчики, для кожного з яких грав свій діджей.
Культуру рейвів увібрали в себе запроваджені в 1990-і роки в Берліні, а потім інших містах світу «паради любові». На пострадянському просторі рейви проводилися з початку 1990-х років, найбільшим з них став фестиваль "КаZантип", що спочатку проводився на Кримському мисі Казантип, а потім поміняв назву на «Республіка КаZантип» і переїхав спочатку у село Веселе (поблизу Судака), а потім під селище Поповка (поблизу Євпаторії).
· "Рейв" ( англ. rave – незрозуміла мова, реветь, вить, "дика вечеринка (a wild party), масова дискотека з виступом ді - джеїв та виконавців електронної музики.
· У Великий Британії рейви стали масовим феноменом в 1988 році і на початок 1990 – х стали відомими за межами країни. Спочатку рейви були великими нічними дискотеками в складських приміщеннях і викликали негативну реакцію в суспільстві. Потім багато британських клубів почали проводити рейви у себе, використовуючі багатоярусні танцмайданчики, для кожного з яких грав свій діджей.
· Джерелом життєвих орієнтирів рейверів став музичний стиль, точніше – стиль життя їх кумирів, музикантів. Образ життя рейвера – нічний. Їх зовнішність і поведінка пропагандують відхід людини від природи. Рейв – не тільки музика, а і яскравий синтетичний одяг, фарбовані волосся, особливі серьги, феньки, танок. Їхнє життя – сплошні розваги: дискотеки, наркотики, інші задоволення, кіно, живопис, театр.
· Основною музикою на рейвах була: ейсид – хаус і техно та їх подальші різновиди – транс, хардкор, хардстайл, драм – н - бейс. Серед найбільш відомих колективів рейверів були: The Prodigy, The Shamen, A Guy Called Gerald, Scooter, Grid, Joey Beltram, Westbam, Altern-8, U96.
· Культуру рейвів вобрали в себе “Паради любові”, які проводились в Берліні та інших містах світу в 1990 – ті роки.
*******************************************************************
Н. Рокери.
Рокерами називали британську молодь1960-х років минулого століття, яка їздила по вулицям міст на мотоциклах зі швидкістю до 160 ти километрів за годину. Рокеры стали субкультурой в 1950 – на початку 1960 – х років в епоху рок – н - рола. Із одягу рокери вибірали практичні речі. Вони носили шкіряні мотоциклетні куртки, прикрашені металевими шипами і значками, футболки, шкіряні шапки, джинси, шкіряні штани, високі армійські ботинки.
.jpg)
З’явились рокери на початку 1950 – х років, асоціюватися з музикою вони почали тільки в 1960 – х. Їх ознаками були прихильність до рок – н – ролу і їзда на мотоциклі. В СРСР прихильність до рок – н – ролу обрала більш інші форми. Міцні мотоцикли, які в той час були у американських рокерів, для радянських студентів були просто мрією і тому зберігалися вдома тільки у вигляді картинок або плакатів. Тому тільки за це головниою відзнакою рокерської субкультури в СРСР стала музика.
Рокерська субкультура єдина течія, яка не вимагає від своїх представителів нічого, крім позитивного відношення до музики. Нерідко подібну музику прихильники рока починають грати невідходячі від каси, створюючі свої маленькі музичні команди. Рокерська субкультура дуже близька до до байкерської.Любителі мотоциклів створили паралельну рокерам байкерську субкультуру. Рокери і байкери абсолютно аполітичні і ставлять себе над соціальними проблемами.
Із – за великої різноманітності цієї самої розповсюдженої у нас культури, представників її можна називати до безкінцевості. З легендами рока на пострадянському просторі асоціюються у нас Віктор Цой (“Кіно”), Юрій Шевчук (“ДДТ”), Костянтин Кінчев (“Аліса”), В’ячеслав Бутусов, Андрій Макаревич та інші. Руський рок – це окреме поняття, яке не має аналогів, проте дуже поважаєме в усьому світі.
*********************************************************************************************
О. Геймери.
Геймери - (від англ.game – гра) – люди, що захоплюються комп’ютерними іграми. На жаль, надмірне захоплення іграми призводить до того, що деяки геймери плутають реальне життя з віртуальним.Субкультура геймерів – сама велика із існуючих і сама непомітна субкультура в світі. Але її прихильники навіть не знають про це. Геймери здатні проседити в самотності за компом багато часу без перерви без їжі і сну проходючи нову гру. Середній вік геймера – від 13 до 20 років.
В основному геймерами стають пацани, а дівчат набагато менше тому, що програмісти, які пишуть на С++ ігри – в основному чоловіки і ігри вони в основному створюють для пацанів та чоловіків. Геймери не відрізняються, на відмінність від інших субкультур, якимось ідейними стандартами, як кіберготи і не тиснуть тих, хто відрізняється від них як це роблять скінхеди. Все, що їх об’єднує – це якась гра або ігровий жанр.
Багато хто вважає геймерів антисоціальними типами, тому що вони живуть у віртуальному світі ігор. Віртуальний світ настільки захоплює, що чисельні геймери так захопилися ним і не міняють його на на реальний світ. І дійсно, ігровий світ стає справжнью альтернативою реальному світові. Бо тільки в грі слабак і невдаха може стати непереможним героєм та вершителем долі! А раз так, то навіщо йому тоді потрібна ця реальність, де всі його вважають невдахою. Ось чому так і буває – багато дітей і підлітків і навіть дорослих людей увесь свій вільний час витрачають на проходження ігор і віртуальний світ, де вони можуть бути ким захочуть. Де, навіть здійснів помилку, можна завжди загрузитись і почати все спочатку.
Геймери — це прихильники комп'ютерних ігор, які вбачають в іграх сенс свого життя. Найчастіше геймерами є підлітки. Фактично гра у підлітка займає увесь вільний від навчання час. Найбільш організованим різновидом геймерів є “квакери”, прихиль -ники комп’ютерної гри “Quake”. Субкультура геймерів зародилася нещодавно.
З появою комп'ютерних ігор, а пізніше й Інтернету молодь стала активно спілкуватися в мережі. Комп'ютерні мережеві ігри для них — це можливість спілкуватися в дії: разом з іншими, часто іноземними, однолітками проходити завдання та перемагати ворогів. Існують також і не мережеві ігри, у яких чисто розважальна функція. Багато ігор типу “Діабло” чи “Варкрафт”, які дуже поширені у молоді, мають сюжет, і процес проходження перетворюється нібито в читання книги, де є скелет — сюжетна лінія, а решту потрібно нарощувати на скелет самостійно.
Очевидно, залишилося дуже мало підлітків, які жодного разу в житті не сідали за гру. А є і такі, які буквально живуть в цій віртуальній реальності. Іноді ігри негативно діють на психіку підлітків, але більшість все ж знає міру. Геймер за зовнішнім виглядом нічим не відрізняється від звичайної людини. У геймерів свій жаргон, свої клуби за інтересами. Свій кінематограф, нарешті: останнім часом популярні ігри екранізують досить часто, досить згадати “Лару Крофт”, “Doom” чи “Ненсі Дрю”.
Тепер ось і своя література, наприклад, серія романів “S. T. A. L. K. E. R.” Ігри діють зовсім не тільки негативно на геймерів — вони розвивають бистроту реакції та швидкість думки, наполегливість та цілеспрямованість, навіть спритність. Ігри через Інтернет допомагають підучити англійську та розширити коло своїх знайомих. Американські дослідження доводять, що геймери, які прийшли в бізнес (відповідно досить юні хлопці) демонструють небачені результати, оскільки бізнес для них — та ж гра.
ІІ Блогери.
Блогери – це люди, які ведуть свої щоденники (так звані блоги) у всесвітній мережі Інтернет.
· Блог (англ. blog, від web log — інтернет - журнал подій, интернет-щоденник, онлайн-щоденник) — веб-сайт, основний зміст якого – регулярно додаваєми записи, які містять текст, зображення або мультімедіа. Для блогів характерні короткі записи тимчасової значимості, відсортировані в зворотньому хронологічному порядку (остання запис зверху). Відмінність блога відтрадиційного щоденника обумовлена тим, що блоги зазвичай публічні і передбачають сторонніх читачів, які можуть вступити в публичну полеміку з автором.
· Людей, ведущих блог, називають бло́герами. Сукупність всіх блогів Сеті прийнято називати блогосферой.
· Для блогов характерна можливість публікації відгуків, коментарів відвідувачами. Вона робить блоги сферою сетевого спілкування, яка має переваги перед електронною поштою, групами новин, феб - форумами і чатами.
· Під блогами також розуміють персональні сайти, які в основному складаються із особистіх записів власника блога і коментарів користувачів до цих записей.
· Першим блогом вважається сторінка Тіма Бернерса – Лі, де він з 1992 року публікував новини. Більш широке розповсюдження блоги отримали з 1996 року, безкоштовними блоги стали в серпні 1999.
· В наш час особливість блогів не тільки в структурі записів, а і в простоті додавання нових записів всіма бажаючими. Користувач просто звертається до веб – серверу, відбувається процес ідентифікації користувача, після чого він додає новий запис до своєї колекції. Сервер дає інформацію як послідовність повідомлень, розміщуючи на самому верху самі свіжі повідомлення. Структура колекції нагадує звичну послідовну структуру щоденника чи журнала.
1. Висновки.
Усі зазначені види молодіжної субкультури – це неформальні об’єднання молоді, яким притаманні певні ознаки:
· Неформальні колективи не мають офіційного статусу.
· Слабко виражена внутрішня структура.
· Більшість об’єднань має слабко виражені інтереси.
· Слабки внутрішні зв’язки.
· Дуже складно визначити лідера.
· Програма діяльності відсутня.
· Діють з ініціативи невеликої групи зі сторони.
· Становлять альтернативу державним структурам.
· Дуже важко піддаються класифікації.
Причини відходу молоді в андергаунд:
1. Виклик суспільству, протест.
2. Виклик сім’ї, непорозуміння в сім’ї.
3. Небажання бути як усі.
25
4. Бажання затвердитися в новому середовищі.
5. Привернути до себе увагу.
6. Нерозвинена сфера організації дозвілля для молоді в країні.
7. Копіювання західних структур, течій, культури.
8. Релігійні ідейні переконання.
9. Данина моді.
10. Відсутність мети в житті.
11. Вплив кримінальних структур, хуліганство.
12. Вікові захоплення.
Сьогодні глобалізаційні процеси активно проникають у повсякденне суспільного життя. Сучасна молодь соціалізується в рамках глобального знання, глобальних іміджів.Цей процес породжує новий тип соціальної диференціації та соціальної культури.
Частиною загальної суспільної культури є молодіжна культура, яка формується з двох складових:
- створеної молоддю, що позиціонує своє бажання, очикування, наміри;
- та культури попереднього покоління з принципами ат традиціями, яки вже склалися
Молодь завжди перебуває у пошуку нової індентичності, створенні нового стилю.
Сучасна молодь – це першt покоління, яке від початку сприйняло культуру як культуру мас – медіа. “Перша кібергенерація” – так назвав розвиток сучасних молодіжних рухів Дуглас Кекльнер.
Поняття “молодіжна культура” є багатозначним і неоднозначним. Так, залежно від ідеологічної спрямованості, говорять про “молодіжну культуру”, “молодіжну субкультуру” і навіть про “контркультуру”. Сьогодні молодіжна культура розвивається під впливом ЗМІ та комп’ютерних технологій.
Для молодіжних субкультур Заходу джерелами “нового стилю” стали культури Азії, Африки та американських індіанців. Джерелом конструювання “культурних мігів” вітчизняних молодіжних субкультур став насамперед Захід.
Після розпаду Радянського Союзу здалося, що нарешті здійснилася мрія дисидентів, хіпарів, неформалів... Настала цілковита свобода і безкарність, що переросла в безлад. Головним посередником у спілкуванні стали засоби масової інформації, які дуже негативно впливають на свідомість сучасної молоді.
Тому сьогодні однією з головних задач є активний вплив на молодіжну свідомість, щоб шляхом спільної координації дій започаткувати нову хвилю відродження національної культури України.
Молодіжні субкультури – особлива частина суспільної культури. Таких неформальних рухів багато. Неформальний спосіб життя притаманний людям підліткового віку, а належність до тієї чи іншої субкультури – це своєрідний спосіб продемонструвати дорослим свої власні погляди на життя. Тим більше, що підліткам взагалі характерне протиставлення себе дорослим і, мабуть, тому вони об’єднуються з іншими однодумцями та демонструють те, що у них є власні життєві позиції. Зазвичай бажання належати до певної субкультури з віком зникає. До цього потрібно ставитися лише як до одного з етапів життя. Між іншим, практично всі підлітки проходять через певні групи, хай то якісь гуртки, секції чи ті ж неформальні рухи.
У психології навіть вважається, що.це сприятиме їхньому подальшому нормальному розвитку. На думку психологів громадської організації “Вільна територія”, членів Української спілки психотерапевтів Місан Наталії та Лозової Людмили, багато людей упереджено ставляться до представників молодіжних субкультур, зовсім не знаючи, що більшість з них не мають ні найменшого відношення до криміналу, сексуальної розбещеності, сатанизму. А навпаки — це звичайні у спілкуванні підлітки, більшість з яких початківці - музиканти, письменники, художники та досить обдаровані люди. Вони виступають проти деяких чинних правил і для цього збираються в групи, створюючи тим самим свою маленьку систему (зі своїм одягом та законами) на противагу системі великій.
Зрештою, кожен має право бути індивідуальним. І молодіжні огранізації існували завжди, лише самовиражалися по - різному.
*************************************************************
1. Джерела: список використаної літератури.
1. Козлов Владимир «Реальная культура: от Альтернативы до Эмо».
2. Станислав Свиридов «Молодёжные субкультуры».
3. Бобахо В., Левикова С. «Современные тенденции молодежной культуры. Конфликт
или преемственность поколений».
4. Анатолій Івченко «Тлумачний словник української мови».
5. Карп'як Вадим. Молодіжні субкультури // Спілка української молоді
6. Хто такі гопи // Львівська антигопівська організація http://lago.org.ua/bases/01.htm
7. GameR как субкультура . http://birdgame.mylivepage.ru/forum/586/1079?last_page=go
8. Верная Анастасия. Байкеры // Субкультурыhttp://www.subcult.ru/bikers.php
9. Верная Анастасия. О субкультурах // Субкультуры http://www.subcult.ru/
10. Заїка Наталія. Бути собою – головний принцип черкаських неформалів // Газета
«Прес Центр» № 7 (134) від 13.02.2008 р. http://pres-centr.ck.ua/print/news-845.html
11.Базаров Макс.Черкасская молодёжь — кто есть who? // Газета «Ринок» № 37 (511)
від 29.09.2007р.
12. http://uk.wikipedia.org/
13. http://forum.lvivport.com/
14. http://www.grinchuk.lviv.ua/
15. Шлях навпростець // Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/Шлях_навпростець
16. Скінхеди // Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/Скінхеди
17. Хіп-хоп // Вікіпедіяhttp://uk.wikipedia.org/wiki/Хіп-хоп
18. Гопники // Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/Гопники
19. Готи (субкультура) // Вікіпедіяhttp://uk.wikipedia.org/wiki/Готи_(субкультура)
20. Рейв // Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/Рейв
21. Фурі // Вікіпедіяhttp://uk.wikipedia.org/wiki/Фурі
22. Теріантропія // Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/Теріантропія.
Комментариев нет:
Отправить комментарий